За кермом ВАЗ-2106 дідок років 70. Їдемо з центру в
район Цукрового заводу. На «Повороті» дід вмикає поворот. Ідемо далі, але
поворот не вимикається і продовжує клацати. Дідок, видно, не дочуває, тому на
це ніяк не реагує.
- У вас поворот включений – попереджаю його.
Краще б мовчав. Дід подивився на мене, ніби вперше
побачив. Через кілька секунд до нього доходить зміст сказаного, і він починає
маніпулювати важелями на кермі. Вмикаються – вимикаються двірники, фари,
бризкає водою омивач скла, а поворот, як клацав, так і клацає, хоча тепер уже,
здається, не лівий, а правий. Дід уже ледь не з головою пірнає під кермо,
машину починає тягнути ліворуч, якраз в напрямок кладовища на «Дімітрова»…
Дорікаючи собі, що звернув увагу діда на ввімкнений
поворот, сиджу ні живий ні мертвий, приготувавшись до, здавалось, неминучої
аварії, добре що ще в центрі дід попросив пристебнутись. В районі «Миру»,
нарешті, минулося – дід таки впорався з поворотом.
Їдемо назад. На «Повороті» дід знову вмикає поворот.
Він, як і минулого разу не вимикається. Ну і біс з ним, сам собі думаю,
здоров’я дорожче.
Коментарі
Дописати коментар