До Дня працівників освіти.

Розповідь старого вчителя сільської школи.
Прислали до нас Андрія Васильовича - молодого вчителя української мови і літератури. Проходжу, якось, коридором повз 9 клас, де він веде урок, а в класі тиша!

Не мені вам розповідати, що робиться на уроках молодих вчителів, особливо в старших класах. Особисто мене років п’ять не сприймали серйозно, а тут – вважай перший урок - і тиша. Подумав, що учні просто «страйкують», тобто прогулюють урок. Відчинив двері, а там на дошці Андрій Васильович понамальовував танків, окопів, гармат, і жваво жестикулюючи, щось розповідає принишклим школярам. Я тихенько прикрив двері, та й пішов собі, розмірковуючи над такою незвичною подачею матеріалу з української мови.

Незручно було цікавитись, що це за нова методика викладання безпосередньо у Андрія Васильовича, а через учнів дізнався, що він після закінчення інституту кілька місяців віддавав свій військовий обов’язок в танковій частині. Всіма перипетіями служби він і задурював дітям голови, коли ті не особливо заглиблювалися у вивчення української мови і літератури. У молодого спеціаліста був ще один педагогічний хід: «як будете сидіти тихенько, не бешкетувати - в кінці уроку розкажу анекдот».
Не знаю, як з вивченням мови і літератури, а з дисципліною у Андрія Васильовича було все в порядку.