П'єса «Риторична Носівщина»

Всі імена та персонажі п'єси вигадані, будь-який збіг із реальними особами, подіями або місцевостями є цілком випадковим.

Дійові особи:

Наталка – баба;

Ольга – баба;

Андрій – дід.

Дія перша.

Лавка біля під’їзду п’ятиповерхівки. На ній сидять баби.

Ольга. Да, раньше порядок був. Оце скікі ми тут? Почті час сидимо, а оту бумажку хтось як кинув, до сіх пор лежить.

Наталка. Того шо нечого зараз не бояться. Якби це раньше, да за таке його б розстріляли, і вдруге він бумажку б не кінув де попало, а одніс би куди положено.

Ольга. От іменно. Раньше все в нас було, і ковбаса і сітро своє, зараз нема нічого. Сахарний завод сам Ленін приїжджав откривать...

Наталка (перебиваючи). А хіба не Сталін?

Ольга. Нє, Ленін точно помню. Іще сказав: «Щоб не злипалось».

Наталка. А-а-а, точно, то Сталін откривав кирпичний завод. Так і сказав: «Тепер у вас все є, значить плодітєся і размножайтєся!».

Ольга (здивовано). Хіба це Сталін, не Ніцше?

Наталка. Шо, Ніцше приїжджав у Носовку откривать кирпичний завод?

Ольга (задумується). Н-у-у може й Ніцше, я тоді ще малою була.

Наталка. Да ні, то Сталін був, іще в конці сказав: «Хай живе КПСС на Чорнобильській АЕС!».

Ольга. Ти шо, здуріла, де ми а де Чорнобиль?

Наталка. А ти їм віриш? Так я тобі точно скажу, Чорнобильска АЕС находиться у Носовці на Вербові!

Ольга. Да ти шо?

Наталка. Точно! Дурить нас влада.

Ольга. А-а-а. може буть. А я думає шо це в мене сустави скриплять. Я ось тобі почитаю шо по цьому поводу пише Ліна Костенко. (Дістає з сумки «Записки українського самашедшого», починає читати) «І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитись так само… Нашого цвіту по всіх борделях світу… Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів…»

(Під монотонне буботіння Ольги Наталка починає дрімати).

Дія друга.

Ті ж і Андрій

Андрій (виходячи з дому). Привєт, дівчата!

Наталка (прокидаючись). Здоров. Як це тебе?

Андрій (роздратовано). Андрій! Я не местний, но всі ваші проблєми знаю. У вас треба построїть завод по проізводству зонтіков, одремонтіровать всі дороги і арестовать ваших депутатів!

Ольга. А откуда ти все про нас знаєш, якщо не местний?

Андрій. Потому, шо я із Кієва, і у вас часто буваю.

Наталка. Андрій, чи як тебе, хочеш, ми вгадаємо, скільки тобі год?

Андрій. Ну, вгадайте.

Ольга (жваво). Тоді, знімай штани!

Андрій. Да ви шо?

Ольга. Скідай, зразу одгадаєм.

Андрій (озираючись на всі боки). Ну, скільки? (Спускає штани, демонструючи бабам своє «хазяйство»).

Наталка, Ольга (в один голос). Тобі - сімдесят вісім!

Андрій (здивовано). Як ви узнали?

Наталка, Ольга (в один голос). Так ти нам сам вчора сказав!

Завіса.