Перейти до основного вмісту

Не брудни криниці, бо схочеш водиці



П’єса
Дійові особи:
Степан Сидорович – пенсіонер;
Уляна Гаврилівна – пенсіонерка;
Максим – учень 4-Б класу ЗОШ І-ІІІ ст. №1 (перейшов до 5-Б класу);
Юлія – учениця 8-А класу НВК "ЗНЗ-ДНЗ" І-ІІІ ст. №3 (перейшла до 9-А класу);
Олена, Тетяна – медичні сестри;
Едуард Костянтинович – лікар (в п’єсі участі не приймає);
Жаби – безхвості земноводні тварини.
Дія перша.
Літо. В саду за столом під яблунею в одній майці сидить Степан Сидорович і читає газету. Входить Максим. На плечі він несе вудку.
Максим. Здоров, діду.
Степан Сидорович. Здоров. Що сьогодні впіймав?
Максим. (з гордістю) Сьогодні мені щастить. Брав лише крупну, мілку відпускав.
З цими словами Максим виймає з кишені баночку з-під майонезу, в якій плаває кілька рибок.
Степан Сидорович. Максиме, ні, це не риба (відкладає газету). От, пам’ятаю, коли я був таким, як ти, в нашій річці водилися щуки по 10 кіло, соми, в’юни. А карасі такі, що на сковороду не влазили.
Максим. Вибач, діду, але в тебе, мабуть, дах поїхав. Звідки в нашій річці візьметься така риба?
Дія друга.
Уляна Гаврилівна в протигазі і з бачком за плечима. Вона труїть жуків. Входить Юлія.  
Юлія. Бабусю, я поїхала.
Уляна Гаврилівна. Хрю-хрю. (усвідомивши безперспективність спілкування у протигазі, знімає його) Куди?
Юлія. На Остер, купатись.
Уляна Гаврилівна. Тю, чого так далеко? А в центр, на ставок?
Юлія. Бабусю, не ображайтесь, але ви мабуть з’їхали з глузду, Хіба там можна купатись?
Уляна Гаврилівна. (мрійливо) А, от, я, коли дівкою була…
Дія третя.
Психіатричне відділення райлікарні. За столом Олена вираховує середню температуру по відділенню. Заходить Тетяна.
Тетяна. Уявляєш, щойно привезли двох пацієнтів. Один стверджує, що у нас у річці риба водилась, а інша, говорить, що колись у центрі  в ставку люди купались!
Олена. Дуже цікаво. А що говорить Едуард Костянтинович?
Тетяна. Говорить, що це явний прояв «ідіотіус натураліс».
Олена. Точно. Так і запишемо. (Пише).
Дія четверта
Болото, поросле очеретом. Розсовуючи ряску з брудної води вилазить десятків зо два жаб.
Найбільша зелена жаба. (Заспівує на мотив пісні «Раскинулось море широко»):
Дуже чудове болото, і не одне, навіть два.
Всі жаби хором.
Створено жаб’ячу ферму, в самому центрі, ква-ква.

Завіса.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...
Дописати коментар
Докладніше

Про науковців

Я вже говорив, що науковці - то дуже розумні люди? Та ви й самі здогадуєтесь. Так влаштуватися в житті дано не кожному. З науковцями в цьому плані  можуть посперечатись лише попи: чи переконаний у тому що робиш – то таке, головне – на посаді і при окладі. Що ще ріднить науковців з попами, то те, що перші теж починають з віри. От, повірив у якусь фігню, і давай її досліджувати! Провів досліди, обчислення, бах – а ніхріна! Не воно! Вся віра й пропала. Але, не страшно, роботу можна продовжувати. Раптом щось синтезуємо, чи навпаки – розкладемо. А буває бах – і співпало, віра підтвердилась практикою! Проте, це дуже рідко і за таке, як правило, в Стокгольмському концерт-холі 10 грудня кожного року король Швеції премію вручає. Але ж, скільки тих премій і скільки науковців? На всіх, звісно, не вистачить. А дома жінка, діти і це добре, як теща живе окремо… Є ще одна категорія розумних людей – ворожки, цілителі, народні синоптики, астрологи. Цих з повною відповідальністю можна віднести до ге...
Дописати коментар
Докладніше

Дипломат

Закінчувались 80-ті. Билась у передсмертних конвульсіях перша у світі країна робітників і селян. Експеримент по побудові комунізму в одній, окремо взятій країні, добігав кінця. Шкода лише, що не «кашоварам» довелося «розсьорбувати кашу», заварену ними в далекому 17-му. Припиняли роботу промислові гіганти, заводи, фабрики, колгоспи і радгоспи, продукція яких, крім партії і уряду, була нікому не потрібна. На їх місце почали приходити кооперативи, приватні і спільні підприємства, акціонерні товариства, які утворювались і розмножувались, як кролики. Підприємливих людей у країні виявилось не так уже й мало. Головною галуззю ставала торгівля. Були, звісно, й такі, хто не хотів занадто заморочуватись. Їм потрібно було усе й відразу. *   *   * Сашко повертався з бібліотеки пізно ввечері – готувався до семінару з будматеріалів. Дорога до гуртожитку пролягала через парк. Поодинокі, дивом уцілілі ліхтарі місцями освітлювали центральну алею. В голові, завантажена за вечір інфо...
Дописати коментар
Докладніше