Перейти до основного вмісту

Не брудни криниці, бо схочеш водиці



П’єса
Дійові особи:
Степан Сидорович – пенсіонер;
Уляна Гаврилівна – пенсіонерка;
Максим – учень 4-Б класу ЗОШ І-ІІІ ст. №1 (перейшов до 5-Б класу);
Юлія – учениця 8-А класу НВК "ЗНЗ-ДНЗ" І-ІІІ ст. №3 (перейшла до 9-А класу);
Олена, Тетяна – медичні сестри;
Едуард Костянтинович – лікар (в п’єсі участі не приймає);
Жаби – безхвості земноводні тварини.
Дія перша.
Літо. В саду за столом під яблунею в одній майці сидить Степан Сидорович і читає газету. Входить Максим. На плечі він несе вудку.
Максим. Здоров, діду.
Степан Сидорович. Здоров. Що сьогодні впіймав?
Максим. (з гордістю) Сьогодні мені щастить. Брав лише крупну, мілку відпускав.
З цими словами Максим виймає з кишені баночку з-під майонезу, в якій плаває кілька рибок.
Степан Сидорович. Максиме, ні, це не риба (відкладає газету). От, пам’ятаю, коли я був таким, як ти, в нашій річці водилися щуки по 10 кіло, соми, в’юни. А карасі такі, що на сковороду не влазили.
Максим. Вибач, діду, але в тебе, мабуть, дах поїхав. Звідки в нашій річці візьметься така риба?
Дія друга.
Уляна Гаврилівна в протигазі і з бачком за плечима. Вона труїть жуків. Входить Юлія.  
Юлія. Бабусю, я поїхала.
Уляна Гаврилівна. Хрю-хрю. (усвідомивши безперспективність спілкування у протигазі, знімає його) Куди?
Юлія. На Остер, купатись.
Уляна Гаврилівна. Тю, чого так далеко? А в центр, на ставок?
Юлія. Бабусю, не ображайтесь, але ви мабуть з’їхали з глузду, Хіба там можна купатись?
Уляна Гаврилівна. (мрійливо) А, от, я, коли дівкою була…
Дія третя.
Психіатричне відділення райлікарні. За столом Олена вираховує середню температуру по відділенню. Заходить Тетяна.
Тетяна. Уявляєш, щойно привезли двох пацієнтів. Один стверджує, що у нас у річці риба водилась, а інша, говорить, що колись у центрі  в ставку люди купались!
Олена. Дуже цікаво. А що говорить Едуард Костянтинович?
Тетяна. Говорить, що це явний прояв «ідіотіус натураліс».
Олена. Точно. Так і запишемо. (Пише).
Дія четверта
Болото, поросле очеретом. Розсовуючи ряску з брудної води вилазить десятків зо два жаб.
Найбільша зелена жаба. (Заспівує на мотив пісні «Раскинулось море широко»):
Дуже чудове болото, і не одне, навіть два.
Всі жаби хором.
Створено жаб’ячу ферму, в самому центрі, ква-ква.

Завіса.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав