Чому ми бідні?

(П'єса в 4-х діях з епілогом)

Дійові особи:

Дід - дід,

Баба - баба,

Валєрік - підприємець,

Чорт - нечиста сила,

Омелян Митрофанович - сільський голова,

Зінаїда - секретар,

Вовк - вовк.

Дія перша.

На сцені величезна купа різного хамличчя. Входить дід з вилами і баба з граблями.

Дід. Куди ж ми цю купу подінемо? Може на компост?

Баба.  Мороки ще з тим компостом. Давай спалимо.

Дід. Так, говорять - шкідливо.

Баба. Нічого не шкідливо. Всі палять, і ми спалимо.

Підпалюють купу. З неї валить дим, заповнює сцену, дід з бабою кашляють, падають.

Дія друга.

Біля контейнеру для сміття сидить Валерік, курить довгу цигарку і чухає потилицю. В повітрі матеріалізується чорт.

Чорт. Чому сумуєш, Валєрік?

Валєрік. Та як же мені не сумувати, коли за вивіз відходів треба платити.

Чорт. А ти не вивозь.

Валєрік. Куди ж я його подіну?

Чорт. А ти його спали.

Валєрік. Як? Це ж шкідливо. Там же етилен, пропілен і пінополіуретан!

Чорт. Ніякої шкоди. На сміттєзвалищі воно буде 300 років розкладатись, а підпалиш - за хвилину нема нічого. І грошей платить не потрібно.

Валєрік. Ладно, убовтав.

Палить сміття у контейнері. З контейнера валить різнокольоровий дим. В диму зникає чорт. Валєрік чхає, кашляє, падає.

Дія третя.

Кабінет сільського голови. За столом - Омелян Митрофанович. Входить Зінаїда. У неї в руках аркуш паперу.

Омелян Митрофанович (невдоволено). Що там ще?

Зінаїда. Лист з району. Пропонують зібрати і вивезти сміття.

Омелян Митрофанович. Зібрати, то ще таке. А вивозити... (чухає потилицю). Краще ми його спалимо. (До Зінаїди) Збирай виконком.

Дія четверта.

На сцені розвалена хата, навколо непролазні хащі. З-за хати виходить вовк.

Вовк. У-у-у-у-у.

Завіса.

Епілог.

Початок 70-х 20 сторіччя. Населення району понад 40 тис. осіб. Районна поліклініка - 5 кабінетів, в райцентрі 1 аптека.

Початок 10-х 21 сторіччя. Населення району менше 30 тис. осіб...