Перейти до основного вмісту

Багато вільного часу




Люди, які ходять на роботу, часто запитують: «Що ви робите на пенсії, як проводите час?»
Буває по-різному. Наприклад, в минулу суботу, ми з дружиною поїхали в центр за покупками. Обійшли мало не всі магазини, дещо купили і зібралися додому.
 Вийшовши з «Голівуду», ми побачили поліцейського, який щось записував, поклавши папку на капот автомобіля. Чемно, з посмішкою, я запитав його, що сталося. Він повідомив, що тут стоянка автомобілів заборонена, і наказав пред’явити водійське посвідчення. Я поцікавився, чи не може він поблажливо поставитись до двох пенсіонерів і не складати протокол. Без будь-якої реакції на моє прохання він продовжував писати.
Це вивело мене з себе, я попросив прибрати папку з капота автомобіля і обізвав його йолопом. Він подивився на мене холодним поглядом і спитав, як моє прізвище.
Тут вже втрутилася дружина. Ті, хто знайомий з нею, розуміють - якщо вона заведеться, зупинити її дуже важко. Після недовгої суперечки, дружина обізвала полісмена тупим і, взагалі – дурбилом.
Після цього, він зупинив перехожих, щоб ті підписали протокол, в якому нас звинуватили не лише в паркуванні автомобіля в не відведеному для цього місці, а й в образі службової особи при виконанні. 
На завершення поліцейський повідомив, що мою особистість встановлять за номером автомобіля і задоволений собою, сівши до службового авто, поїхав патрулювати далі.  
Потім прийшла наша маршрутка на Вербів, і ми поїхали додому.
Спитаєте, чи не шкода нам власника автомобіля? Зовсім ні, тому, що на задньому склі був приклеєний стікер  з російським триколором…

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...

Про науковців

Я вже говорив, що науковці - то дуже розумні люди? Та ви й самі здогадуєтесь. Так влаштуватися в житті дано не кожному. З науковцями в цьому плані  можуть посперечатись лише попи: чи переконаний у тому що робиш – то таке, головне – на посаді і при окладі. Що ще ріднить науковців з попами, то те, що перші теж починають з віри. От, повірив у якусь фігню, і давай її досліджувати! Провів досліди, обчислення, бах – а ніхріна! Не воно! Вся віра й пропала. Але, не страшно, роботу можна продовжувати. Раптом щось синтезуємо, чи навпаки – розкладемо. А буває бах – і співпало, віра підтвердилась практикою! Проте, це дуже рідко і за таке, як правило, в Стокгольмському концерт-холі 10 грудня кожного року король Швеції премію вручає. Але ж, скільки тих премій і скільки науковців? На всіх, звісно, не вистачить. А дома жінка, діти і це добре, як теща живе окремо… Є ще одна категорія розумних людей – ворожки, цілителі, народні синоптики, астрологи. Цих з повною відповідальністю можна віднести до ге...

Дипломат

Закінчувались 80-ті. Билась у передсмертних конвульсіях перша у світі країна робітників і селян. Експеримент по побудові комунізму в одній, окремо взятій країні, добігав кінця. Шкода лише, що не «кашоварам» довелося «розсьорбувати кашу», заварену ними в далекому 17-му. Припиняли роботу промислові гіганти, заводи, фабрики, колгоспи і радгоспи, продукція яких, крім партії і уряду, була нікому не потрібна. На їх місце почали приходити кооперативи, приватні і спільні підприємства, акціонерні товариства, які утворювались і розмножувались, як кролики. Підприємливих людей у країні виявилось не так уже й мало. Головною галуззю ставала торгівля. Були, звісно, й такі, хто не хотів занадто заморочуватись. Їм потрібно було усе й відразу. *   *   * Сашко повертався з бібліотеки пізно ввечері – готувався до семінару з будматеріалів. Дорога до гуртожитку пролягала через парк. Поодинокі, дивом уцілілі ліхтарі місцями освітлювали центральну алею. В голові, завантажена за вечір інфо...