Перейти до основного вмісту

Батіг і пиріг, як індикатори розвитку суспільства

Не гаячи часу, відразу будуємо індикатор, зі шкалою, у центрі якої "0", ліворуч - "батіг", праворуч - "пиріг". Все, прилад готовий до використання. Поїхали!
Починаємо з початку, тобто, з дикої природи, з якої людина у той час лише почала вибиратися. Дивимося на індикатор, а його стрілка стрімко перемістилася ліворуч у самий край шкали.
Дійсно, природа річ жорстока, тут виживає найсильніший, найспритніший, найрозумніший. Елементи пирога тут можна спостерігати лише у відношенні до потомства, та й то не надовго.
Їдемо далі, коли люди уже оговталися від перебування у природних умовах, і починають будувати взаємовідносини між собою. Звичайно, природні інстинкти ще зберігаються, але прояв деяких з них стає уже не доречним. І стрілка індикатора починає свій шлях у напрямку нуля.
По мірі розвитку суспільних відносин, помічаємо, тенденцію зі зниження батоговості та підвищення пироговості. І у деякий момент стрілка нашого приладу перетинає нульову позначку. Звісно, в усіх куточках Земною кулі цей перехід стався не одночасно, у деяких з цих куточків такого переходу ще навіть і не було. Але, тенденція присутня.
Пряма залежність розвитку науки, техніки, товарного виробництва, культури від гуманного відношення до людини стає очевидною. Гуманізм породжує добробут і навпаки. Тобто, наш індикатор є універсальним приладом для виміру розвитку будь чого, пов'язаного з добробутом людей.
Так, завдяки індикатору, можна зрозуміти, що так звана пролетарська революція, яка безпосередньо вплинула на нас з вами, не крок вперед, як запевняли класики марксизму - ленінізму, а навпаки - два кроки назад. Адже на початку 20-го століття російська імперія перейшла у стадію пироговості, а тут ось такий переворот. Що пропонувала радянська влада у якості пирога? Почесну грамоту, медаль, орден. Натомість, батіг явно переважав від "виговора с занєсєнієм" до "висшей мєри наказанія".
Що стосується сучасної росії, стрілка індикатора лише на кілька поділок перемістилася праворуч після індикації радянської росії.
А що Україна? Маючи змайстрований нами прилад, читач уже самостійно може визначити, на скільки є розвинутим суспільство нашої країни.
І на завершення фантастика, сподіваюсь, наукова.
1. Всі ми знайомі з творами про прибульців. Переважна більшість з них змальовує іншопланетян агресивними загарбниками, тобто істотами батогової цивілізації. Але щойно ми побачили, що батогове суспільство не здатне створити засоби для міжзоряних польотів. І, якщо у Всесвіті існують якісь фундаментальні закони,  прибульці, якщо вони існують, можуть бути лише пироговими, отже від них не буде ніякої шкоди землянам.
2. Людина пирогового суспільства уже усвідомила, що тварина - жива істота, і має таке ж право на життя, як і людина. Рано чи пізно, веганство сприйме переважна більшість населення, і з галуззю тваринництва буде покінчено назавжди.
3. У майбутньому, суспільство не може не усвідомити, що і рослини теж живі, і теж мають право на життя. Що буде потім, важко навіть уявити. Але саме тоді стрілка нашого індикатора міцно упреться у правий край шкали.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...