Перейти до основного вмісту

Батіг і пиріг, як індикатори розвитку суспільства

Не гаячи часу, відразу будуємо індикатор, зі шкалою, у центрі якої "0", ліворуч - "батіг", праворуч - "пиріг". Все, прилад готовий до використання. Поїхали!
Починаємо з початку, тобто, з дикої природи, з якої людина у той час лише почала вибиратися. Дивимося на індикатор, а його стрілка стрімко перемістилася ліворуч у самий край шкали.
Дійсно, природа річ жорстока, тут виживає найсильніший, найспритніший, найрозумніший. Елементи пирога тут можна спостерігати лише у відношенні до потомства, та й то не надовго.
Їдемо далі, коли люди уже оговталися від перебування у природних умовах, і починають будувати взаємовідносини між собою. Звичайно, природні інстинкти ще зберігаються, але прояв деяких з них стає уже не доречним. І стрілка індикатора починає свій шлях у напрямку нуля.
По мірі розвитку суспільних відносин, помічаємо, тенденцію зі зниження батоговості та підвищення пироговості. І у деякий момент стрілка нашого приладу перетинає нульову позначку. Звісно, в усіх куточках Земною кулі цей перехід стався не одночасно, у деяких з цих куточків такого переходу ще навіть і не було. Але, тенденція присутня.
Пряма залежність розвитку науки, техніки, товарного виробництва, культури від гуманного відношення до людини стає очевидною. Гуманізм породжує добробут і навпаки. Тобто, наш індикатор є універсальним приладом для виміру розвитку будь чого, пов'язаного з добробутом людей.
Так, завдяки індикатору, можна зрозуміти, що так звана пролетарська революція, яка безпосередньо вплинула на нас з вами, не крок вперед, як запевняли класики марксизму - ленінізму, а навпаки - два кроки назад. Адже на початку 20-го століття російська імперія перейшла у стадію пироговості, а тут ось такий переворот. Що пропонувала радянська влада у якості пирога? Почесну грамоту, медаль, орден. Натомість, батіг явно переважав від "виговора с занєсєнієм" до "висшей мєри наказанія".
Що стосується сучасної росії, стрілка індикатора лише на кілька поділок перемістилася праворуч після індикації радянської росії.
А що Україна? Маючи змайстрований нами прилад, читач уже самостійно може визначити, на скільки є розвинутим суспільство нашої країни.
І на завершення фантастика, сподіваюсь, наукова.
1. Всі ми знайомі з творами про прибульців. Переважна більшість з них змальовує іншопланетян агресивними загарбниками, тобто істотами батогової цивілізації. Але щойно ми побачили, що батогове суспільство не здатне створити засоби для міжзоряних польотів. І, якщо у Всесвіті існують якісь фундаментальні закони,  прибульці, якщо вони існують, можуть бути лише пироговими, отже від них не буде ніякої шкоди землянам.
2. Людина пирогового суспільства уже усвідомила, що тварина - жива істота, і має таке ж право на життя, як і людина. Рано чи пізно, веганство сприйме переважна більшість населення, і з галуззю тваринництва буде покінчено назавжди.
3. У майбутньому, суспільство не може не усвідомити, що і рослини теж живі, і теж мають право на життя. Що буде потім, важко навіть уявити. Але саме тоді стрілка нашого індикатора міцно упреться у правий край шкали.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав