Григорій Григорович втрапив у творчу кризу. Подібного, здається, ніколи не відчував. Уся задумка роману летіла шкереберть. Варіанти продовження, що роїлися у його голові, нікуди не годилися.
Григорій Григорович уже кілька тижнів міряв кроками квартиру, періодично сідаючи до ноутбука, але все, що народжувалося під стукіт клавіш, не задовольняло автора.
Можливо, зміна розпорядку дня допоможе, подумав Григорій Григорович, і вирішив прогулянки на природі здійснювати зранку.
Він уже одягав черевики в коридорі, як почув на сходах ритмічне цокотіння підборів. У вічку, до якого припав Григорій Григорович, спускалося, ні, пливло (!) Неймовірно Миле Створіння. Воно було у темній сукні, яка коливаючись у такт кроків, високо оголяла неймовірно гарні ніжки.
Від побаченого вулкан миттю набубнявів, і вивергнувся без сторонньої допомоги. Підбори поцокотіли нижче, а Григорій Григорович, здригаючись всім тілом у так виверженням, раптом осягнув усі перипетії свого роману, і новий, сюжет доволі реально постав у його уяві.
Григорій Григорович кинувся до столу, і застукав пальцями по клавішам, народжуючи нові глави свого роману.
Лише пізно вночі Григорій Григорович зупинився, зовсім вибившись з сил, поклав голову на руки і тут же, за столом, заснув.
Наступного дня Григорій Григорович прокинувся пізно, і стукіт підборів на сходах не почув, але сюжетна лінія роману уже була визначена, і плідної роботи за цей день було зроблено чимало.
А наступного ранку Григорій Григорович прилип до вічка знову, чекаючи на Неймовірно Миле Створіння. І під стукіт підборів воно з’явилося! Цього разу вулкану знадобилася допомога, щоб почалося виверження. І воно сталося, що у свою чергу дало змогу додати сенсу деяким героям, і зіштовхнути декого з них для додавання конфліктної ситуації, яку полюбляє читач.
Ранок за ранком Григорій Григорович прилипав до вічка, через яке споглядав Неймовірно Миле Створіння, яке з цокотінням підборів спускалося сходами. Кожного разу, виверження вулкану викликало у Григорія Григоровича стан неймовірного натхнення, але з кожним разом для виверження доводилося докладати все більше і більше зусиль. І настав ранок, коли не зважаючи на всі зусилля виверження не відбулося.
Дві сюжетні лінії, які без перебільшення, були геніальними, ніяк не хотіли сходитися в одну. Щоб не робив, що б не писав Григорій Григорович, виходило натягнуто і не правдиво.
Вулкан, здавалося, згаснув остаточно, що б Григорій Григорович з ним не робив. І тоді він зважився на відчайдушний крок.
Ранком, щойно почувши цокіт підборів, Григорій Григорович, відчайдушно працюючи над виверженням, розчинив двері своєї квартири!
Надзвичайно Миле Створіння, здається, зовсім не здивувалося з картини, що постала перед ним. Воно переступило поріг, прибрало руку Григорія Григоровича з вулкану, і своєю ніжною ручкою за кілька секунд добилося виверження.
- Без мене цього не роби, - сказало Надзвичайно Миле Створіння, підморгнуло, посміхнулося своєю чарівною посмішкою, і зацокотіаши підборами, побігло по сходах вниз.
З того ранку візити Надзвичайно Милого Створіння стали майже щоденними. Спочатку на кілька хвилин, а згодом, на кілька годин. І нарешті настав день, коли Надзвичайно Миле Створіння дозволило Григорію Григоровичу увійти в себе.
Роман надрукували навіть більшим тиражем, ніж був зазначений у договорі. Та поступово ейфорія а за нею і натхнення вичерпали себе.
Що далі? Жодних ідей, жодних планів. Входити у Надзвичайно Миле Створіння ставало все важче. І настав день, коли Григорій Григорович, як не старався, зробити цього не зміг.
І тоді, Надзвичайно Миле Створіння, взяло його за руку і повело двома поверхами вище, до себе.
На порозі їх зустрів солідний пан у чорному костюмі.
- Знайомтеся, - запропонувало Надзвичайно Миле Створіння, - Григорій Григорович - наш сусід знизу, Іван Іванович - мій чоловік.
Григорій Григорович уже кілька тижнів міряв кроками квартиру, періодично сідаючи до ноутбука, але все, що народжувалося під стукіт клавіш, не задовольняло автора.
Можливо, зміна розпорядку дня допоможе, подумав Григорій Григорович, і вирішив прогулянки на природі здійснювати зранку.
Він уже одягав черевики в коридорі, як почув на сходах ритмічне цокотіння підборів. У вічку, до якого припав Григорій Григорович, спускалося, ні, пливло (!) Неймовірно Миле Створіння. Воно було у темній сукні, яка коливаючись у такт кроків, високо оголяла неймовірно гарні ніжки.
Від побаченого вулкан миттю набубнявів, і вивергнувся без сторонньої допомоги. Підбори поцокотіли нижче, а Григорій Григорович, здригаючись всім тілом у так виверженням, раптом осягнув усі перипетії свого роману, і новий, сюжет доволі реально постав у його уяві.
Григорій Григорович кинувся до столу, і застукав пальцями по клавішам, народжуючи нові глави свого роману.
Лише пізно вночі Григорій Григорович зупинився, зовсім вибившись з сил, поклав голову на руки і тут же, за столом, заснув.
Наступного дня Григорій Григорович прокинувся пізно, і стукіт підборів на сходах не почув, але сюжетна лінія роману уже була визначена, і плідної роботи за цей день було зроблено чимало.
А наступного ранку Григорій Григорович прилип до вічка знову, чекаючи на Неймовірно Миле Створіння. І під стукіт підборів воно з’явилося! Цього разу вулкану знадобилася допомога, щоб почалося виверження. І воно сталося, що у свою чергу дало змогу додати сенсу деяким героям, і зіштовхнути декого з них для додавання конфліктної ситуації, яку полюбляє читач.
Ранок за ранком Григорій Григорович прилипав до вічка, через яке споглядав Неймовірно Миле Створіння, яке з цокотінням підборів спускалося сходами. Кожного разу, виверження вулкану викликало у Григорія Григоровича стан неймовірного натхнення, але з кожним разом для виверження доводилося докладати все більше і більше зусиль. І настав ранок, коли не зважаючи на всі зусилля виверження не відбулося.
Дві сюжетні лінії, які без перебільшення, були геніальними, ніяк не хотіли сходитися в одну. Щоб не робив, що б не писав Григорій Григорович, виходило натягнуто і не правдиво.
Вулкан, здавалося, згаснув остаточно, що б Григорій Григорович з ним не робив. І тоді він зважився на відчайдушний крок.
Ранком, щойно почувши цокіт підборів, Григорій Григорович, відчайдушно працюючи над виверженням, розчинив двері своєї квартири!
Надзвичайно Миле Створіння, здається, зовсім не здивувалося з картини, що постала перед ним. Воно переступило поріг, прибрало руку Григорія Григоровича з вулкану, і своєю ніжною ручкою за кілька секунд добилося виверження.
- Без мене цього не роби, - сказало Надзвичайно Миле Створіння, підморгнуло, посміхнулося своєю чарівною посмішкою, і зацокотіаши підборами, побігло по сходах вниз.
З того ранку візити Надзвичайно Милого Створіння стали майже щоденними. Спочатку на кілька хвилин, а згодом, на кілька годин. І нарешті настав день, коли Надзвичайно Миле Створіння дозволило Григорію Григоровичу увійти в себе.
Роман надрукували навіть більшим тиражем, ніж був зазначений у договорі. Та поступово ейфорія а за нею і натхнення вичерпали себе.
Що далі? Жодних ідей, жодних планів. Входити у Надзвичайно Миле Створіння ставало все важче. І настав день, коли Григорій Григорович, як не старався, зробити цього не зміг.
І тоді, Надзвичайно Миле Створіння, взяло його за руку і повело двома поверхами вище, до себе.
На порозі їх зустрів солідний пан у чорному костюмі.
- Знайомтеся, - запропонувало Надзвичайно Миле Створіння, - Григорій Григорович - наш сусід знизу, Іван Іванович - мій чоловік.
Григорій Григорович знав про існування Івана Івановича, як і Іван Іванович про Григорія Григоровича. Проблема сімейного життя подружжя була в тому, що Іван Іванович мав нетрадиційну орієнтацію, а його висока посада не давала можливості афішувати цей факт.
Григорій Григорович знав про мету своєї появи тут, і дещо хвилювався. Але все пройшло напрочуд вдало і навіть весело. Григорій Григорович, збуджений новими відчуттями, без проблем увійшов у Надзвичайно Миле Створіння, а Іван Іванович у цей час увійшов у Григорія Григоровича, і все склалося дуже вдало - вулкани вивергнулися майже одночасно. Після нового досвіду, натхнення нахлинуло з новою силою, і Григорій Григорович засів за другу частину свого роману.
Фантазіям партнерів не було меж. Іван Іванович входив у Григорія Григоровича, і навпаки. Коли до них приєднувалось Надзвичайно Миле Створіння, чоловіки входили в нього по черзі, і одночасно. Заради забаганок Григорія Григоровича, Іван Іванович, пересилюючи себе, погоджувався і на таке.
Завдяки цим розвагам, робота над другою частиною роману йшла надзвичайно швидко. І ось настав день коли, захоплений цією роботою Григорій Григорович, нарешті поставив крапку в останньому реченні останньої глави нового роману. Він закрив ноутбук, оглянув кімнату, і запитав:
- А де ж наше Надзвичайно Миле Створіння?
- А чи було воно? - відповів питанням на питання Іван Іванович, і увійшов у Григорія Григоровича.
Григорій Григорович знав про мету своєї появи тут, і дещо хвилювався. Але все пройшло напрочуд вдало і навіть весело. Григорій Григорович, збуджений новими відчуттями, без проблем увійшов у Надзвичайно Миле Створіння, а Іван Іванович у цей час увійшов у Григорія Григоровича, і все склалося дуже вдало - вулкани вивергнулися майже одночасно. Після нового досвіду, натхнення нахлинуло з новою силою, і Григорій Григорович засів за другу частину свого роману.
Фантазіям партнерів не було меж. Іван Іванович входив у Григорія Григоровича, і навпаки. Коли до них приєднувалось Надзвичайно Миле Створіння, чоловіки входили в нього по черзі, і одночасно. Заради забаганок Григорія Григоровича, Іван Іванович, пересилюючи себе, погоджувався і на таке.
Завдяки цим розвагам, робота над другою частиною роману йшла надзвичайно швидко. І ось настав день коли, захоплений цією роботою Григорій Григорович, нарешті поставив крапку в останньому реченні останньої глави нового роману. Він закрив ноутбук, оглянув кімнату, і запитав:
- А де ж наше Надзвичайно Миле Створіння?
- А чи було воно? - відповів питанням на питання Іван Іванович, і увійшов у Григорія Григоровича.
Коментарі
Дописати коментар