Після закінчення ПТУ, Васі присвоїли третій розряд муляра і направили на роботу до славного БМУ-37. Не можна сказати, що тут лише Васю і чекали, та все ж знайшли йому місце у не менш славній бригаді Степана Іванчука, яка спеціалізувалася на будівництві свинарників, і того року споруджувала один з них у ще більш славному колгоспі імені Будьонного.
У бригаді зустріли Васю доволі стримано, а коли дізналися, що він
прийшов "не сам", зрозуміли, що хлопчина метикуватий, і з нього
будуть люди. Тож шляхом колективного вживання "не сама", дружно
вписали новачка у свій колектив.
З першого дня Вася вразив досвідчених робітників своїми теоретичними
знаннями. Насамперед дивовижними словами, на кшталт:
"портландцемент", "пергола", "нагель", а ще Вася
по зовнішньому вигляду, і на диво досить точно, міг визначити марку цегли. За
такі неймовірні прояви знань його і назвали Академік.
З перших днів головним обов'язком Академіка був похід за два кілометри в
один кінець до баби Проні по самогонку. А ще виконання різних вказівок по
програмі "принеси - подай". Лише через тиждень Васю допустили до
основної роботи, і то, довірили звести
невелику перегородку, з чим той доволі впевнено впорався.
Йшли дні за днями, і коли Вася був уже своїм "у доску", крім
основного завдання Академіку довірили ще одне - зайти до Сільмагу за цигарками.
З честю виконавши його, розраховуючись, поміж інших товарів, Вася запримітив
стос невеликих коробочок з написом "Сухий спирт". Такого дива він ще
не бачив. У розумінні Академіка, спирт має бути рідким, адже, його можна пити.
А цей, виявляється, можна гризти! Чи як? Допитливий Вася купив про всяк випадок
одну коробочку, та й попрямував до баби Проні по основному завданню.
Щойно Академік повернувся до ще недобудованого свинарника, а там -
скандал. Як виявилось, у конторі бригаді видали не ті креслення, і частину
збудованого доведеться руйнувати. Звісно, тут уже не до Васі і його цінного
вантажу.
Більше тижня та ще й без вихідних працювала бригада Іванчука над
виправленням помилки, аж тут настав довгожданий день получки.
Наступного дня після своєї першої чесно заробленої платні, за давно
заведеною традицією, Академік проставлявся. Теж, по традиції, до обіду
попрацювали, а потім, як засіли, то відмічали таку знаменну подію майже до
кінця зміни.
Як завжди, запаси закінчилися раптово, не задовольнивши у повній мірі
потреби колективу. До баби Проні бігти - нема часу. І тут Вася згадав про сухий
спирт, який до цього зберігався у його шафі в побутовці, і висунув колективу
свою пропозицію - розчинити і випити!
Бригада в цілому не дуже довірливо віднеслася до такої рацпропозиції,
але Вася з п'яну настоював на своєму, і у прагненні схилити бригаду на свій
бік, зробив фатальну помилку, збрехавши, що вони з хлопцями сто разів уже так
робили.
- Ну, що ж, - висловив колективну думку бригадир Степан Іванчук, -
давай!
Вася швиденько розтовк молотком таблетки сухого спирту, вкинув їх у
каструлю з водою розкалдибенив розчин ложкою, і розлив приблизно порівну у
чашки, кружки, стакани своїх колег.
- Академік, ти перший, - скомандував бригадир, понюхавши вміст своєї
кружки.
Долаючи не дуже привабливий аромат напою, Вася зробив ковток, а за ним
другий, і хоч був добряче випивши, зрозумів, що створений ним напій не
виправдав сподівань. Зрозумівши, що зараз його можуть побити за брехню, не
відаючи, що робить, Академік зробив на скільки міг задоволений вираз морди
обличчя, і підняв догори великий палець лівої руки:
- Воно!
Після чого, бригада, чокнувшись, перехилила у горлянки вміст своїх
чашок, кружок, стаканів...
Наступного дня бригада Іванчука у повному складі на роботу не вийшла. А
ще через день, у відділі кадрів БМУ-37, Вася, з синяком під оком, написав заяву з проханням
перевести його в іншу бригаду.
Коментарі
Дописати коментар