Субота, 28 червня, температура повітря 23°С, вологість повітря 74%, вітер південно-західний, 0,5 м/сек.
07:12. Василівна і баба Ліза займають свої місця на лавці біля під'їзду. Починається традиційна розповідь, що кому наснилось цієї ночі і що б це мало значити, а також про свої нові та старі болячки. У ранковому діалозі баби також приділили значну увагу непристойній поведінці цієї ночі собаки того придурка з 12-ї квартири, і одностайно висловили бажання, а бодай би вона скоріше здохла.
07:33. З під'їзду вийшов невідомий чоловік, подивився на годинник, поправив штани і швидкою ходою пішов у бік автобусної зупинки.
- Хто це? - чомусь пошепки спитала баба Ліза.
- Та ти шо, не знаєш? Це ж новий Машкін ухажор. Третій раз у неї ночує за цей місяць.
- Да ти шо! Видно положитєльний, не то шо у неї був отой алкаш.
- Ага, з цим у неї серйозно.
- Тобі Машка казала?
- Ні, сама чуствую, ти замітила, як від нього пахне дікалоном?
07:48. Вийшов Колька Сидорчук з 13-ї зі своїм рудим котом.
- Драстє, - і не дочекавшись відповіді попрямував у центр, а кіт - до сміттєвих баків.
- Чи вони його не годують? - задала риторичне питання Василівна.
- Вони його спеціально морять голодом, шоб мишей ловив, - впевнено відповіла баба Ліза.
- Та де у нас ті миші?
- Так ото через це й нема.
08:00. Бульдог з 12-ї квартири виводить "придурка" на прогулянку. Ще не встигли вийти, як пес помічає рудого кота біля сміттєвих баків, і з гарчанням вирвавши поводок з рук "придурка", миттю опиняється біля баків. Але рудий вправно зманеврувавши, одним стрибком перескочив дорогу, і за кілька секунд опинився на самій верхівці абрикоса, що росте біля під'їзду. Приборкавши собаку, "придурок" з ним зникають за рогом.
08:26. З балкону третього поверху лунає ржання коняки. Це Людка, з кимось розмовляє по телефону. При чому, говорить той, що на іншому кінці, Людка лише рже з його слів, тобто сміється.
08:44. До Людчиного ржання з балкона додається нявкання кота з дерева. Від такої стереофонії терпець баб уривається і Василівна намагається збити кота підручними предметами, що валяються під деревом.
08:54. Людка, не та що рже як коняка, а Сидорчука Кольки дружина, помітивши нарешті, що її кіт не може злізти з дерева, не знаходить нічого іншого, як покликати того з п'ятого поверху:
- Пузя, кіс-кіс-кіс!
- Ти шо, здуріла? - кричить їй баба Ліза, - полетить він до тебе, чи шо? Пожарніків визивай!
09:00. Василівна знаходить дебелого дрючка. Зі словами:
- Обійдемось без пожарніків, - жбурляє дрючка в абрикоса. Дрючок рикошетить, від гілки і летить прямісінько у вікно 5-ї квартири. Від удару по склу побігли тріщини.
Від несподіванки і з переляку Василівна намагається миттю покинути місце злочину, але після різкого руху, б'ється головою об гілку дерева і падає на землю.
- Рятуйте, вбили! - верещить баба Ліза.
09:06. Людці, яка нарешті припинила ржати, тобто розмовляти по телефону, споглядаючи сусідку, що нерухомо лежить на землі, і іншу, яка бігає навколо причитаючи: "на кого ти покидаєш нас", не залишається нічого іншого, як викликати швидку.
09:17. У двір з сиреною і мигалками прибуває пожежна машина. Дивлячись на це, люди інстинктивно починають покидати будинок, і вибігати у двір.
- Пожар! Горимо! - лунає звідусіль.
Тим часом двоє пожежників вискакують з машини і розмотують своє причандалля. Третій цікавиться:
- Де горить?
Дійсно, де? Не знайшовши ні вогню ні диму, бригадир підходить до рації:
- Пінгвін, Пінгвін, я Пінгвін-З. Прийом. Хто викликав? Прийом.
І після булькотіння рації, до натовпу:
- Сидорчук, де горить?!
- Нам би котика знять, - ніяковіє від поглядів сусідів Людка.
Далі, після кількасекундної німої сцени слідує монолог бригадира пожежників, з якого можна виділити цензурне: "надивилися кін" і "дебіли, бля"...
09:53. Натовп розсіюється, пожежна машина виїжджає з двору, але шлях їй перегороджує "швидка".
09:56. Кіт невідомо як зник з дерева.
10:03. Поки водії спецавтомобілів продовжують виясняти, хто кому має поступитися дорогою, з швидкої виходить медик з чемоданом.
- Сюди, сюди, - кличе його баба Ліза.
10:04. Баба Ліза з медиком хвору під абрикосом не виявили. Василівна безслідно зникла...
- Вона тікі шо тут лежала присмерті, - пояснює здивована баба.
Далі слідує монолог медика, зовсім не гірший від монологу пожежника, з якого можна оприлюднити: "хибний виклик" і "дебіли, бля".
10:11. Нарешті "швидка" і пожежна рухаються в одному напрямку - на виїзд з двору, але шлях їм перегороджує поліцейський автомобіль. Це Остапчук з 5-ї квартири, виявивши розбите скло, викликав поліцію.
10:13. Полісмени наказують всім залишатися на місцях, включаючи медиків і пожежників.
11:22. Через двері квартири N4, після довгого гупання в них, та після почутого: "ламати", Василівна прокричали, що з нею все в порядку, відкрити не може, бо гола, а одяг щойно випрала.
12:07. Хроніка закінчується, бо її автора везуть у поліцейський відділок з підозрою на пошкодження вікна у квартирі N5, знущання над твариною, і нанесенню тілесних ушкоджень мешканці квартири N4.
Коментарі
Дописати коментар