Перейти до основного вмісту

Тяжка чоловіча доля

Здається, відкривається таки завіса над споконвічним питанням - чому чоловіки живуть менше за жінок? Скільки існує людство, стільки воно й намагається зрозуміти, чому ж так відбувається? Хто тільки не шукав відповіді на це питання: і шамани, і духовенство, і вчені різних напрямків - від генетиків до кібернетиків, але так і не дійшли однозначного висновку.

І ось, очевидно, проблема нарешті вирішена. Причина, як нам здається, криється в одній фразі - питанню з чотирьох слів поставленому чоловіку жінкою: «Розказуй, що це значить?».

Так просто? Звичайно.

Судіть самі. Приходить уявний Грицько додому, лише переступив поріг, а його дружина, уявна Галька:

- Розказуй, що це значить?

Ну, і про що Грицьку розказувати, що має на увазі Галька з її жіночою логікою? Можливо про його відносини з сусідкою Людкою? А може про Грицькову заначку, яку Галька знайшла? А можливо дізналась про його останній похід в баню?

Грицько, як і багато з нас, сподіваючись прояснити ситуацію, покладаючись на свою чоловічу логіку, запитує:

- Ти про що?

Після чого, звучить на скільки геніальна, на стільки й ще більш заплутана відповідь:

- А ти не здогадуєшся?

І що, допомогла Грицьку його чоловіча логіка? Навпаки, після такої відповіді через повну невизначеність у нього частішає серцебиття, піднімається тиск до трансформаторного рівня - 220/127, шок, стрес і в результаті - мінус рік життя.

А ще, коли раптом Грицько почне про баню, а Галька мала на увазі, чому риплять двері на кухні, то через такий облом мінус ще рік, а то й більше. Тут все залежить від того, чи витягне Галька всі подробиці, аж до голих дівчат, чи перерве розповідь раніше.  

І так постійно, чим більше питань: «Розказуй, що це значить?», тим більше вони забирають життя у нещасного Грицька.

Звичайно, уявний Грицько, теж ставить подібні питання уявній Гальці. Щоправда, не так часто, та й чоловіча логіка видає конкретику, і не призводить до всіляких непорозумінь:

- Розказуй, Галю, що це значить, що ти приперлася додому серед ночі і п'яна?

У такому питанні все зрозуміло, і Гальці нема над чим ламати голову з цього приводу. Дала конкретну відповідь на конкретне питання, і в люлю.

Отже, причина ранньої смерті чоловіків встановлена. Виявляється, від жінки залежить не лише поява чоловіка на цей світ, а й на той.

Подумати тільки, при цьому жінки ще говорять про гендерну нерівність.  Звичайно, нерівність існує, з цим не варто сперечатися. Але, існує вона, як бачимо, не в ту сторону.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...
Дописати коментар
Докладніше

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...
Дописати коментар
Докладніше

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...
Дописати коментар
Докладніше