ХРЕСТ

 

Сюжет ненаписаного роману

Льоня був звичайним хлопцем, який нічим не відрізняється від своїх однолітків. Але була у нього одна незвична для молодої людини риса – він панічно боявся дівчат. Поцілунки, обійми для Льоні були чимсь недосяжним, ну а про секс і мови нема. Не подумайте, що Льоня був, як кажуть, нетрадиційної орієнтації, подумки він жадав дівчат, а на яву, ніяковіючи, міг перекинутися з дівчиною кількома словами, при цьому навіть вуха його ставали червоними.

Друзі знали про таку дивину, і на Льоніне вісімнадцятиріччя замовили йому повію. Ну, як повію – самотню жінку, Любку, сусідку друга Толі, яку, природно, час від часу відвідували чоловіки. В тому числі і Толя, який про все і домовився.

Льоня дізнавшись про це за столом, добряче набрався «для хоробрості», та так, що з того вечора майже нічого не пам’ятав - ні куди його привели, ні що з ним відбувалося… Лише прокинувшись під ранок, побачив, що лежить на ліжку без трусів, але в куртці, поряд сопе якась жінка... Тихенько одягнувшись Льоня покинув квартиру і лише на вулиці зрозумів, де він був.

Увечері, трохи відійшовши від випитого, Льоня прийшов до Толі, щоб дізнатися подробиці вчорашнього. Толі вдома не було, тож сів чекати його на лавку біля під'їзду. Аж тут йде Любка:

- Пішли зі мною.

А в квартирі повідомила:

- Я не люблю бути в боргу. Роздягайся, я зараз.

Так Льоня став чоловіком. Через кілька днів наважився знову зайти до Любки. А потім знову і знову…

Любці це не дуже подобалось – їй треба влаштовувати власне життя, а тут цей малолітній, тож вирішила з Льонею зав’язати. Але, Льоню тягнув до Любки основний інстинкт, тож в думках юнака для досягнення мети всі засоби були придатні. І коли, здавалося, відносинам з Любкою прийшов кінець, Льоня з'явився до неї з подарунком. У руках він тримав перстень з чималеньким діамантом.

Відносини продовжились знову, але Любку не полишали невиразні сумніви, що цей перстень – крадений. Льоня запевняв, що ні, але більшого повідомити не міг. Та одного разу, втративши голову від принад жінки, розповів звідки цей перстень, і не він один, а ще дуже багато різних цінних речей.

Тут у романі починається друга сюжетна лінія, яка бере початок від буремних подій Громадянської війни. Льонін прадід – Михайло, займався «експропріацією буржуїв» на Півдні України. У 1920 році з експропрійованим добром з групою товаришів поверталися до Харкова, та попали у перестрілку, у який вижив лише Михайло. Оскільки самому всього добра не перевезти, ящик з самим цінним – золотом, діамантами – закопав неподалік у лісі, а сам почав пробиратися до своїх. У Лозовій вдалося відправити листа дружині Горпині, в якому він вказав точне місце, де заховано скарб, і якщо йому не доведеться вижити, наказав, щоб Горпина передала коштовності для потреб світової революції.

Це був останній лист від Михайла. Більше від нього жодних звісток ніхто з рідних не отримав. У ті не легкі часи потреби світової революції мало цікавили Горпину, вона поклала той лист до коробочки, у якій зберігались пам’ятні речі чоловіка, та й забула про нього.  

Після смерті коробочка дісталася донці Михайла і Горпини – Антоніні, яка була творчою натурою, виступала на сцені Київських театрів, і її мало цікавила історія власної сім’ї. Проте батькову коробочку вона зберегла і її новим власником став батько Льоні – Андрій, якого з дитинства дуже цікавила історія, і який врешті став професійним істориком.

І ось, одного літа, не розраховуючи ні на що, лише з метою залучити сина до якоїсь справи, батько з Льонею вирушили на пошуки «дідового скарбу». І вони його знайшли – невеликий ящик з коштовностями.

Звичайно, скарб залишався сімейною таємницею. Саме до того часу, коли Льоня не втратив голову від жіночих принад.

Дізнавшись про сімейну таємницю, про те, що крім цього перстня, там ще дуже багато коштовностей, а найцінніша з них – золотий хрест вагою 1 кг, інкрустований алмазами, у Любчиній голові поступово визрів план, як убити двох зайців – позбутися малого і влаштувати власне життя. Під час чергового візиту, Любка повідомила Льоні, що її викликали в міліцію, щоб розпізнати труп її колишнього співмешканця, якого підозрюють у викраденні значної суми грошей у свого колишнього боса – відомого олігарха. Також цікавились, чи не відомо їй про  місцезнаходження вкрадених грошей. В міліції сказала, що не відомо, а насправді це не так!   

Любка повідомляє Льоні, де заховані кілька мільйонів доларів (точної суми вона не знає), що сама вона забрати їх не може – боїться що за нею стежать. Тому пропонує наступний план: Льоня забирає зі схрону гроші, вони їх ділять навпіл і або розбігаються, або виїжджають за кордон, і живуть разом – як тільки Льоня побажає. Це потрібно робити швидко, можливо про місце знаходження доларів знає ще хтось. Але, є одне «але» - Любка не може бути впевнена в тому, що Льоня, не втече зі знайденими мільйонами, тому їй потрібна застава, натякаючи на золотий хрест.

Приголомшений неймовірними новинами, Льоня бере з «відомого лише батьку» місця ключ, відкриває «відому лише батьку» скриню, дістає звідти золотого хреста і приносить його Любці, а та розповідає, де знаходяться сумки з величезною кількістю американської валюти. Це дачне селище, вулиця, номер, у кімнаті шафа, а у ній ключі від багатого і безтурботного життя.  

Наступної ж ночі Льоня добирається до потрібної дачі, вибиває скло, залазить через вікно до кімнати, шукає шафу, аж раптом:

- Стій! Руки вгору!

У міліції Льоня тримався стійко - нічого не знаю, заліз випадково… Але міліція вміє розкручувати мовчунів. Пригрозили, що на нього повісять усі крадіжки в селищі останнього часу, так, що на свободу Льоня вийде не раніше років десяти - дванадцяти.

Така перспектива Льоню аж ніяк не влаштовувала, тож врешті решт він розповів все. Майже все, за виключенням хреста – табу про дідів скарб міцно закарбувалось у його свідомості.

Звичайно, ніяких мільйонів на дачі не знайшли, там навіть шафи ніякої не було.  Любки за місцем проживання теж уже не виявили – виїхала невідомо куди. Оскільки у справі фігурували мільйони доларів, Любку оголосили в розшук.

Лише завдяки зв’язкам батька Льоню не виключили з інституту. Домовились і з власниками дачі, щоб ті не мали претензій. Поступово налагодились відносини в сім’ї - все таки син дорожчий за вкрадений колись дідом хрест.

Пройшло кілька років, Льоня одружився, мав трьох дітей, його романтично-кримінальна пригода з Любкою майже забулася, як раптом зателефонували. Уже з поліції.

- Потрібно розпізнати труп громадянки Прокопенко Любов Іванівни, яка ймовірно померла три місяці тому і похована в Івано-Франківській області.

Любка (!), не відразу здогадався Льоня.   

На сільському цвинтарі недалеко від Надвірної розкопали позначену лише хрестом, наспіх змайстрованим з двох гілок, могилу. Відкрили труну, а в ній нікого! Лише якийсь довгастий предмет, загорнутий у ганчірку. Розгорнули – а там золотий хрест, інкрустований алмазами…