В кінці 80-х пощастило з групою радянських студентів побувати в США, в Нью-Йорку. Як потрапив до цієї групи – не питайте, все одно не скажу.
Приймали нас у Rockefeller University.
В один з вечорів, відбулась неформальна зустріч з місцевою професурою. Ми по-черзі представлялися, коротко розповідаючи, хто звідки, чим займаємось... Всі, крім мене, були з великих міст: Москва, Київ, Одеса. Назву знайомого міста професори вітали голосним:
- Oh! Yes, yes!
Що цікаво, судячи з реакції американців, про Ленінград і Свердловськ вони взагалі нічого не чули. Дійшла черга до мене:
- Я з Носівки.
Спочатку тиша, потім один з професорів:
- Yes! – і щось говорить колегам.
І тоді всі:
- Oh! Yes, yes! – і зааплодували.
Думаю - нічого собі, Носівку вже і в Нью-Йорку знають! І не будь хто, а науковці провідного навчального закладу світу! Аж прикро стало за решту студентів – не аплодували ж більше нікому.
Два тижні я прожив з відчуттям гордості за рідне місто, що його знають так далеко. В останній день нашого перебування в США у читальному залі зіштовхнувся з одним з професорів, що були на вечірці. Той поманив мене рукою до однієї з стійок, дістав з полиці книгу, на синій обкладинці якої жовтими літерами було написано: N. Nosov «Neznayka on the Moon».
- Very good! – промовив американець, і поплескав мене по спині.
І тут я, нарешті, зрозумів у чому справа. Незрозумілим залишилось одне - з ким мене сплутали американські професори, з автором, чи з героєм книги?
Коментарі
Дописати коментар