Пріська і Грицько

Дзвонить телефон. Пріська бере слухавку:

- Альо.

- Прісько, це я, Параска.

-Чого тобі?

- Включай бігом тєлєвізор, там твого Грицька показують.

Пріська вмикає телевізор. Дійсно, на екрані кореспондент тиче Грицьку до рота мікрофон. На задньому плані пасеться корова.

Кореспондент: То ви маєте корову і, мабуть, не одну?

Грицько: Ага.

Кореспондент: І вам місцева влада не дозволяє їх випасати на цьому лугу?

Грицько: Ага.

Кореспондент: Тому, ви написали колективну скаргу, адже виробництво молока є важливою державною справою?

Грицько: Ага.

У сінях затарабоніло пусте відро. До хати входить Грицько. У Пріськи очі робляться квадратними. Вона христиться:

- Грицько, це ти?

- А хто ж?

- Дак, тебе ж тєлєвізор на лугу показує!

- Тю, дурна. То ж запісь.

- А-а-а, запісь. А я думала, то ти. І Параска каже - Грицько, а воно - запісь. Ну, людина зовсім без понятія.

Пріська на хвильку задумується:

- Та й корови у нас нема…

*  *  *

Грицько лежить на дивані, дивиться телевізор. До кімнати входить Пріська. На ній сіра куфайка і зелена спідниця.

- Грицько, як тобі? – задирає спідницю вище колін, відкриваючи всю картину. На ній супер модні чобітки на височенних тонких підборах з ланцюжками, заклепками, до половини застібнуті на товстих литках.

Грицько падає з дивану. За хвилину, прийшовши до тями питає:

- Шо це?

- Сапожкі купила. Правда красіві?

- Які красіві!? Вони ж на тебе не налазять!

- Ну і шо, я з дівчатами вже договорилась, вони отут вставку ушиють, буде то шо нада.

- А каблукі? Ти ж на них упадеш і вони у землю вгрузатимуть.

- Да, ну ти мені їх трошки одпиляй, і набий залізячки, як ото у тракторі я бачила.

Грицько хапається за голову:

- А цепочкі з закльопками куди? Ти ж уже не дівка!

- Так, їх можна знять.

- Прісько, якшо вшить, отпилять і знять, це ж будуть зовсім другі сапожкі. Нашо ж ти їх купляла?

- А! Шо ти понімаєш у женській моді. Того, шо по-на-ра-ви-лись!

*  *  *

Грицько прийшов на обід. Пріська накриває на стіл.

- Шо нового на роботі, - питає.

- У Петра колесо одпало.

- Ну і слава Богу. А то із колесом якось не удобно.

- Да не у Петра, а у Петрового трактора. А у тебе шо нового?

- Пошли сьогодні з Параскою у магазін. Вона й каже, ой, таке добре пірожне, ось возьми. Я здуру взяла аж десять штук. Пришла додому, попробувала – таке гідке, таке гідке, шо гідшого скільки живу не їла. Чи Параска не понімає, чи мо спеціально.

Петро закінчує обідати.

- Ану ж дай попробувать того пірожного.

- Дак нема.

- А де?

- З’їла.   

*  *  *

Грицько сидить біля комп’ютера і тицяє одним пальцем у клавіатуру. Пріська дивиться за цими діями:

- Шо ти ото клацаєш весь вечор?

- Шукаю запчасті до трактора.

- Тю! Чи ти не здурів? Яка ж запчасть улізе в отой ящик?

- Це ти «тю». Я шукаю не у комп’ютері, а у Інтернеті.

- І шо, у тому Інтернеті є запчасті?

- Тут все шо хоч є. Можна все побачить, все узнать.

Пріська якийсь час переварює отриману інформацію.

- Ану подивись, яке падло на тій неділі у нас із двору украло сенійку?   

*  *  *

Грицько заходить до хати:

- Прісько, налий чарку, шось у животі крутить.

- Ще б не крутило. П’єш шо попало.

- Шо ж це я п’ю?

- Так я ж казала, шо то рідке мило, а ти – «кисіль-кисіль».