Вони серед нас!

Вже мало хто пам’ятає, що багато років тому в Носівській райлікарні було психіатричне відділення. Але, зважаючи на відсутність спеціалістів відповідного профілю, належних умов для лікування психічно хворих, на самому високому рівні було прийнято рішення про закриття таких відділень у районних лікарнях.

Носівських пацієнтів наказано було перевезти до Чернігова. У відділенні їх на той час перебувало двадцять осіб. З автопарку до лікарні приїхав ПАЗик - такий, що доїде до Чернігова, без особливих пригод завантажились і поїхали.

Супроводжував пацієнтів, як і має бути в таких випадках - кремезний юнак, під два метри зросту - санітар Володя.

Дорогою водія автобусу - Івана Митрофановича, який у рейс без «100 грам» рідко коли виїжджав, найбільше хвилювало питання: «де б його похмелитися»? Вже виїхали на московську трасу, минули межі району, аж тут перед Кіптями почав вимальовуватись силует нещодавно відкритого мотелю «Три сестри».

Володя з Митрофановичем, прийнявши по 150 і закусивши бутербродами з червоною рибою, повернулись до автобуса десь хвилин за тридцять. Цього часу пацієнтам Носівського психіатричного відділення вистачило для того, щоб залишити автобус та розбігтися невідомо куди.

Стимульований випитим мозок Івана Митрофановича спрацював доволі оригінально. Дорогою набрали в автобус двадцять чоловік, яким потрібно було в Чернігів, та й доставили їх до психіатричної лікарні. Володя, на всяк випадок, попередив колег, що контингент специфічний. Його заспокоїли – і не таких бачили - забрали медичні картки та «пацієнтів».

Наступного для Володя, від гріха подалі, написав заяву про звільнення і зник у невідомому напрямку. А ще через три дні у Чернігові розібралися таки з підробними психами, і відпустили їх на волю.

- А куди ж поділись справжні психи? - спитає допитливий читач.

Як куди? Вони поширились серед нас! Хіба не трапляються вам недоумки майже на кожному кроці?