Тато мій курив з невеликими перервами, пов'язаними з проблемами зі здоров'ям, усе своє життя, починаючи з п'яти років. Як розповідав, саме тоді, його мати, моя баба Уляна, застала його з самокруткою у сараї, за вухо привела до хати, і наказала курити тут, щоб сарай часом не спалив.
Я ж вперше пихнув цигарковим димом ще до школи. Тато курив у хаті, правда, не зловживав цим, лише коли мама не бачила. Курив Біломор-канал, а докуривши віддавав недопалок мені:
- Саша, біжи зроби "пшик".
У кухні стояло помийне відро, коли у нього вкинеш ще тліючу папіросу, виходив відповідний звук. Ось одного разу, перед "пшиком", з цікавості, що ж таке тато смокче, смоктнув і я. Але, то не можна вважати початком моєї пристрасті до куріння, вона сталася у третьому класі. І саме через те що курили майже всі хлопці у школі, і щоб бути, як усі, щоб здаватися дорослим, почав курити і я. Правда, курінням ту процедуру назвати було важко, адже курив не "в затяжку", тобто, не вдихав дум у легені.
З курінням почав попадатися батькам у шостому - сьомому класах, після кількох таких інцидентів і "виховних годин", кинув курити.
З цим були пов'язані анекдотичні випадки: коли тато розповідав про шкоду куріння попихкуючи цигаркою; після того, як я кинув курити, мама ставила мене татові у приклад.
Курити по справжньому почав уже після школи, коли поїхав навчатися до Києва. Причиною цьому були два основні фактори - відсутність контролю батьків і різноманітний вибір різнокольорових, відносно дешевих пачок цигарок майже на кожному кроці.
Переважно купував сигарети з фільтром, вибирав, які найбільше подобаються. Так поступово і втягнувся. Десь років зо два після викуреної цигарки відчував легке запаморочення, а далі куріння відбувалося лише за звичкою, якогось впливу на організм уже не відчувалося.
Куріння стало невід'ємною частиною життя. Повечеряєш, вийдеш на сходинковий майданчик, закуриш - підтягуються сусіди. Або щось надумаємо, типу "по чарці", чи перекинутися у карти, або просто кілька годин поляпати язиками. Коли розійдемося, дивишся - півпачки цигарок нема.
Перебої з цигарками почалися у кінці 1980-х, тож курці повинні були бути доволі винахідливими, щоб задовольнити свої потреби. Купували на ринку самосад, машинки для закрутки самокруток, самі сіяли тютюн. Доводилося також їздити електричкою за 100 км у Київ, щоб вистоявши довжелезні черги, купити щось пристойне.
Та радянська влада нарешті відійшла у минуле, і для курців настав справжній рай - вибір цигарок став неймовірним.
Рано чи пізно у курця виникає потреба у відмові від цієї звички. Комусь куріння негативно впливає на здоров'я. Тоді кинути курити найлегше, адже альтернатива курінню - труна. Ще один фактор погіршення здоров'я - природний, він зачіпає всіх, і більшість курців пов'язує таке погіршення з курінням. І це дуже добре, що така думка виникає, адже заради здоров'я кинути курити значно легше, ніж просто так.
В принципі, кинути курити не так важко, це помітив ще Марк Твен, який кидав "сотню разів", значно складніше утриматися без куріння.
Я теж кидав багато разів, але утриматися міг не більше кількох діб.
Мій рекорд становив два тижні, це коли з кумом вирішили кинути курити. Я добросовісно терпів два тижні, тоді як кум викурював одну-дві цигарки за добу. Дізнавшись, я теж так став робити, але згодом знову увійшов у свій звичний ритм - пачка на день.
Приурочував кидання, зазвичай, до Нового року. Пам'ятаю одну таку невдалу спробу, коли першого січня після проведеної ночі без цигарок, дружина попросила винести сміття. Після кількох ковтків свіжого повітря, у голові запаморочилось, а тут сусід виходить з цигаркою, я й не утримався, попросив у нього закурити.
А остання спроба вдалася. 31 грудня 2000 року, о 23:30 викурив останню у своєму житті сигарету.
Саме у цей час і закінчився мій 25-ти річний стаж курця.
Тож можу похвалитися, що шкідливу звичку залишив у 20-му столітті.
Тоді новорічні свята тривали 10 днів, які висидів не виходячи з квартири. Було важко, не через якісь фізичні відчуття, а через зміну способу життя. Корочше кажучи, нікуди було себе подіти протягом цих вихідних. Хоча були і зміни в організмі: на третій день після останньої цигарки відчув тепло у ногах, почали нити деякі зуби, дихання стало дещо рідшим.
Коли вийшов на роботу, була величезна спокуса закурити, адже навколо всі курять. Але стало шкода моїх десятиденних страждань, вийшло б, що страждав даремно.
Так непомітно пройшов місяць, після якого з'явився ще більший стимул триматися - не хотілося псувати такий безцигарковий період.
Протягом кількох наступних років будили нічні "кошмари" - снилося, що я закурив. Згодом пройшло і це.
Я не думаю, що хтось сторонній може допомогти курцю покинути шкідливу звичку. У всякому разі, на мене подібне не діяло. Тут варто прийняти таке рішення самостійно. Можу лише порадити, якщо ви твердо вирішили зав'язати, не ставте перед собою грандіозних планів, що це назавжди. Для початку спробуйте обійтися без куріння лише одну добу. Як вона закінчиться, спробуйте теж саме наступної доби, і т. д. Коли таким чином протримаєтеся хоча б тиждень, спробуйте додати до нього наступний. А далі у вас може з'явитися звичка не курити зовсім.
(На фото результат трирічного отруєння цигарками L&M)
Коментарі
Дописати коментар