Народився я дуже давно - у 1958 році. У пору мого "босоногого дитинства" про шкоду куріння говорили хіба що для дітей. Дорослі чоловіки курили майже всі, курив і мій тато. А який хлопчина не прагне бути схожим на свого батька. Тато мій курив з невеликими перервами, пов'язаними з проблемами зі здоров'ям, усе своє життя, починаючи з п'яти років. Як розповідав, саме тоді, його мати, моя баба Уляна, застала його з самокруткою у сараї, за вухо привела до хати, і наказала курити тут, щоб сарай часом не спалив. Я ж вперше пихнув цигарковим димом ще до школи. Тато курив у хаті, правда, не зловживав цим, лише коли мама не бачила. Курив Біломор-канал, а докуривши віддавав недопалок мені: - Саша, біжи зроби "пшик". У кухні стояло помийне відро, коли у нього вкинеш ще тліючу папіросу, виходив відповідний звук. Ось одного разу, перед "пшиком", з цікавості, що ж таке тато смокче, смоктнув і я. Але, то не можна вважати початком моєї пристрасті...