Перейти до основного вмісту

Курка лапою

Говорила колись мені мама: "ти пишеш, як курка лапою, нічого ж не розбереш!" Ні, якщо виводити кожну літеру, то виходить доволі пристойно. Перші кілька слів. А далі знову з'їжджаю на каракулі, бо такий у мене почерк. Нічого не поробиш, це вроджене, як карі очі, чи лисина у сорок років.
Це "приказка", а ось і "казка".

Зустрічалися ми з однокласниками. Подія не ординарна - чверть століття як розбіглися, і ось зібрались, щоб відзначити.
Відзначили, потрібно сказати, добряче. Як опинився вдома - хоч убий.
Зранку прокинувся від жінчиного галасу на мою адресу. Через головний біль і нудоту вислухав, на скільки вона була дурна, що свого часу не послухала свою маму, ну і у тому ж дусі...

Коли "радіо" затихло, тільки задрімав і відразу аж підскочив - мені ж на роботу! На годиннику майже десята! Що з телефоном, чому не розбудив!? До телефону, а він мертвий!

Поставив на зарядку. Півдесятка пропущених викликів від начальника!
Передзвонюю, а там ще гучніше, ще матерніше, ніж від жінки... Тільки й зміг вставити: "захворів".

У вівторок, не встиг переступити поріг відділу - знову отримав не дуже приємну характеристику на себе, що через мою скромну персону начальник не може піти у відпустку, що через мене відділ позбавлять премії, і на завершення:
- Пиши пояснення, на ім'я директора!

Притримуючись попередньої версії, написав що короткотерміново захворів, медичної допомоги не викликав, ще не повністю одужавши, вийшов на роботу, у майбутньому подібного не повториться...

Ми з успіхом і вчасно завершили проект, начальник пішов у відпустку, підійшов до завершення місяць, настав день зарплати.
Як завжди, пікнув мій Самсунг про те, що на карту прийшли гроші, відкриваю додаток, а там!!!

Пішов у бухгалтерію, розбиратись, а мені - мою службову з візою директора:
- Ви ж самі просили матеріальну допомогу на оздоровлення, ось директор і розпорядився виплатити вам допомогу у розмірі 200% посадового окладу.

Де вони вичитали таке у моїй записці, не маю жодного уявлення. Відверто кажучи, інтерпретувати мої каракулі можна було по різному, директор з бухгалтерією зробили це саме так.
От вам і "курка лапою".

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Про науковців

Я вже говорив, що науковці - то дуже розумні люди? Та ви й самі здогадуєтесь. Так влаштуватися в житті дано не кожному. З науковцями в цьому плані  можуть посперечатись лише попи: чи переконаний у тому що робиш – то таке, головне – на посаді і при окладі. Що ще ріднить науковців з попами, то те, що перші теж починають з віри. От, повірив у якусь фігню, і давай її досліджувати! Провів досліди, обчислення, бах – а ніхріна! Не воно! Вся віра й пропала. Але, не страшно, роботу можна продовжувати. Раптом щось синтезуємо, чи навпаки – розкладемо. А буває бах – і співпало, віра підтвердилась практикою! Проте, це дуже рідко і за таке, як правило, в Стокгольмському концерт-холі 10 грудня кожного року король Швеції премію вручає. Але ж, скільки тих премій і скільки науковців? На всіх, звісно, не вистачить. А дома жінка, діти і це добре, як теща живе окремо… Є ще одна категорія розумних людей – ворожки, цілителі, народні синоптики, астрологи. Цих з повною відповідальністю можна віднести до ге...

Дипломат

Закінчувались 80-ті. Билась у передсмертних конвульсіях перша у світі країна робітників і селян. Експеримент по побудові комунізму в одній, окремо взятій країні, добігав кінця. Шкода лише, що не «кашоварам» довелося «розсьорбувати кашу», заварену ними в далекому 17-му. Припиняли роботу промислові гіганти, заводи, фабрики, колгоспи і радгоспи, продукція яких, крім партії і уряду, була нікому не потрібна. На їх місце почали приходити кооперативи, приватні і спільні підприємства, акціонерні товариства, які утворювались і розмножувались, як кролики. Підприємливих людей у країні виявилось не так уже й мало. Головною галуззю ставала торгівля. Були, звісно, й такі, хто не хотів занадто заморочуватись. Їм потрібно було усе й відразу. *   *   * Сашко повертався з бібліотеки пізно ввечері – готувався до семінару з будматеріалів. Дорога до гуртожитку пролягала через парк. Поодинокі, дивом уцілілі ліхтарі місцями освітлювали центральну алею. В голові, завантажена за вечір інфо...

Про випадковість

У спорті, та що там спорті(!), в усьому нашому існуванні все підпорядковане випадковості. Ми з вами існуємо в даний час і у даному місці абсолютно випадково. Маю на увазі як людство в цілому, так і конкретно кожного з нас. Мало хто з ’ являється на цей світ по плану. Як правило, майбутні тато і мама займаються усякими такими ділами, а потім: - Вася, я беременна! І починається. Це ж добре, як стосунки оформлені відповідно до чинного законодавства. А як ні? Що робити? Скільки нашого брата так і не побачило білий світ, ставши жертвами аборту! Але, вибачайте, занесло.   Повернемося до спорту. Здавалося б, які можуть бути випадковості у легкій атлетиці? Якщо ти бігаєш, як коняка, то рано чи пізно тебе помітять. Не скажіть. Це, якщо ти живеш у великому місті, у тебе кваліфікований учитель фізкультури, неподалік спортивна школа… А якщо ти – пацан із села, фізкультуру у тебе проводить учителька географії з багаторічним стажем, то якщо ти бігаєш навіть не як коняка, а як лось, буд...