Перейти до основного вмісту

Курка лапою

Говорила колись мені мама: "ти пишеш, як курка лапою, нічого ж не розбереш!" Ні, якщо виводити кожну літеру, то виходить доволі пристойно. Перші кілька слів. А далі знову з'їжджаю на каракулі, бо такий у мене почерк. Нічого не поробиш, це вроджене, як карі очі, чи лисина у сорок років.
Це "приказка", а ось і "казка".

Зустрічалися ми з однокласниками. Подія не ординарна - чверть століття як розбіглися, і ось зібрались, щоб відзначити.
Відзначили, потрібно сказати, добряче. Як опинився вдома - хоч убий.
Зранку прокинувся від жінчиного галасу на мою адресу. Через головний біль і нудоту вислухав, на скільки вона була дурна, що свого часу не послухала свою маму, ну і у тому ж дусі...

Коли "радіо" затихло, тільки задрімав і відразу аж підскочив - мені ж на роботу! На годиннику майже десята! Що з телефоном, чому не розбудив!? До телефону, а він мертвий!

Поставив на зарядку. Півдесятка пропущених викликів від начальника!
Передзвонюю, а там ще гучніше, ще матерніше, ніж від жінки... Тільки й зміг вставити: "захворів".

У вівторок, не встиг переступити поріг відділу - знову отримав не дуже приємну характеристику на себе, що через мою скромну персону начальник не може піти у відпустку, що через мене відділ позбавлять премії, і на завершення:
- Пиши пояснення, на ім'я директора!

Притримуючись попередньої версії, написав що короткотерміново захворів, медичної допомоги не викликав, ще не повністю одужавши, вийшов на роботу, у майбутньому подібного не повториться...

Ми з успіхом і вчасно завершили проект, начальник пішов у відпустку, підійшов до завершення місяць, настав день зарплати.
Як завжди, пікнув мій Самсунг про те, що на карту прийшли гроші, відкриваю додаток, а там!!!

Пішов у бухгалтерію, розбиратись, а мені - мою службову з візою директора:
- Ви ж самі просили матеріальну допомогу на оздоровлення, ось директор і розпорядився виплатити вам допомогу у розмірі 200% посадового окладу.

Де вони вичитали таке у моїй записці, не маю жодного уявлення. Відверто кажучи, інтерпретувати мої каракулі можна було по різному, директор з бухгалтерією зробили це саме так.
От вам і "курка лапою".

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав