Аварія

Їхав Микола своєю «вісімкою» в Чернігів. Перед самою Красилівкою обігнав його білий Мерседес – новий, «муха не сиділа». Микола прилаштувався ззаду, так і в'їхали разом у село. Тут, де не візьмись, з двору вибігла курка, а за нею півень, і прямо на дорогу!

Не можна сказати, що Микола запізнився з гальмуванням. Як не крути, а у Мерседеса гальма працюють краще. По звуку удару зрозумів, що в’їхав тисячі на дві баксів, не менше. Поки приходив до тями, прикидаючи, де буде брати такі гроші, з Мерседесу вийшла білявка в шубі, оглянула наслідки зіткнення, постукала у зачинене скло:

- Шо будєм дєлать?

Від удару у «вісімці» відірвало бампер, а Мерседес позбувся правого стоп-сигналу і здобув гарну вм’ятину біля нього. Щоб розрахуватись, доведеться продати машину, оцінив збитки Микола.

- Я званю мужу, – заявила білявка, - Вовчік, міня ударілі в зад!

 Микола, з переляку ні живий ні мертвий, не чув, що відповідав Вовчик, але по виразу обличчя білявки було видно – вона «не при дєлах».

- Нічєво нє пойняла, гаварі, я включю громкую связь!

З мобіли забасив Вовчик:

- Он шо, нє держал дістанцію?

- Де-де-ржав, - заїкаючись відповів Микола.

Далі мова зайшла про гальмівний шлях, про стан дороги, аж тут Вовчик спитав:

- А какая у нєво машина?

- Какая-то красная.

І тут Миколу осінило:

- Феррарі!

Секунд двадцять від Вовчика не було чутно жодного звуку. Після цього, він прохрипів частою українською:

- Спитай, у нього є претензії до тебе?

Микола, увійшовши в роль, махнув рукою і поблажливо, ще не вірячи в успіх, мовив:

- Нема!

- Сідай в тачку, і щоб духу твого там не було! - скомандував Вовчик білявці.

Та хутко вскочила в машину і «дала газу». А Микола, прикрутив дротом бампер у своїй «Феррарі», і не поспішаючи, поїхав далі.