Перейти до основного вмісту

Трамп



Зателефонував приятель. Хвилюється - мати не відповідає на дзвінки. Їй уже за 80, забирає її до себе в Київ, та бабуся відмовляється. А мені тут не далеко – хвилин 10.
Заходжу, сидить баба на дивані, навколо розкидані старі фото, пожовклі вирізки з газет…
- Що це ви робите, тьотю!
- Шукаю хвотограхвію.
- Яку?
- Да ти понімаєш, по тєлєвізору останнє времня показують дядька. А я дивлюсь - морда мені його знакома. Я то не дочуваю, шо то за дядько, пока дойду до тєлєвізора, пока добавлю громкость, а його вже й нема. Ага, а я оце спомнила, шо хвотогрхвія його у мене була…
- Дзвонив Толік, хвилюється, як ви?
- Да все нормально, увечері позвоню. О! Нашла!
Покрутила старе фото, оглянувши його і в окулярах і без, протягнула мені:
- Бач, точно. Це Вася. Точно такого і по тєлєвізору показують! Та тільки Вася ж давно вже помер, царство йому небесне. А по тєлєвізору точно його родича показують. Видно великий начальник.
Поглянувши на фото, я відразу зрозумів, про кого мова. Але ж який зв'язок?
- Хто ж цей Вася, тьотю?
- Вася залицявся до моєї баби Явдохи, а як по якому, то хвамілія Васіна Страмник. Це пошло од його діда. Дід був нормальний, тільки як вип’є, бігає по селу і дівчатам, спаси Господи, свою цюцюрку показує. Його і прозвали Страмником. І дітей його тоже називали Страмниками. А їх було, слава Богу, штук восім чи дев’ять. Звали їх так люди по-уличному, а коли почали записувать хвамілії у церкві, Васін батько заколов кабана та й поніс стегно дяку, шоб помінять хвамілію. Ну, дяк йому й каже, шо за стегно може помінять тільки одну букву, ну ото й записав його Трамник, без С на початку. А всі остальниї так Страмниками і остались.
Ага, дак ото ж Вася Трамник залицявся до моєї баби Явдохи, а баба Явдоха йому отказала, і Вася собрав манатки та й поїхав у Америку. Там уже його записали як Трам, Вася Трам. Устроївся, казали, харашо, розбагатів, і оце прислав бабі моїй хвотограхвію.
- Он, дивись, знов цей дядько. – показала пальцем у телевізор, - копія Васі!
- Тьотю, так то ж Трамп! Президент США.
- Дак знаєш, шо я тобі скажу, оцей Трам шо в тєлєвізорі – Васін онук! Все ж сходиться! І на Васю – як дві каплі.
Може й правда, думав я зворотнім шляхом, предки нинішнього президента США з наших країв? Чого тільки в світі не буває.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...
Дописати коментар
Докладніше

Про науковців

Я вже говорив, що науковці - то дуже розумні люди? Та ви й самі здогадуєтесь. Так влаштуватися в житті дано не кожному. З науковцями в цьому плані  можуть посперечатись лише попи: чи переконаний у тому що робиш – то таке, головне – на посаді і при окладі. Що ще ріднить науковців з попами, то те, що перші теж починають з віри. От, повірив у якусь фігню, і давай її досліджувати! Провів досліди, обчислення, бах – а ніхріна! Не воно! Вся віра й пропала. Але, не страшно, роботу можна продовжувати. Раптом щось синтезуємо, чи навпаки – розкладемо. А буває бах – і співпало, віра підтвердилась практикою! Проте, це дуже рідко і за таке, як правило, в Стокгольмському концерт-холі 10 грудня кожного року король Швеції премію вручає. Але ж, скільки тих премій і скільки науковців? На всіх, звісно, не вистачить. А дома жінка, діти і це добре, як теща живе окремо… Є ще одна категорія розумних людей – ворожки, цілителі, народні синоптики, астрологи. Цих з повною відповідальністю можна віднести до ге...
Дописати коментар
Докладніше

Дипломат

Закінчувались 80-ті. Билась у передсмертних конвульсіях перша у світі країна робітників і селян. Експеримент по побудові комунізму в одній, окремо взятій країні, добігав кінця. Шкода лише, що не «кашоварам» довелося «розсьорбувати кашу», заварену ними в далекому 17-му. Припиняли роботу промислові гіганти, заводи, фабрики, колгоспи і радгоспи, продукція яких, крім партії і уряду, була нікому не потрібна. На їх місце почали приходити кооперативи, приватні і спільні підприємства, акціонерні товариства, які утворювались і розмножувались, як кролики. Підприємливих людей у країні виявилось не так уже й мало. Головною галуззю ставала торгівля. Були, звісно, й такі, хто не хотів занадто заморочуватись. Їм потрібно було усе й відразу. *   *   * Сашко повертався з бібліотеки пізно ввечері – готувався до семінару з будматеріалів. Дорога до гуртожитку пролягала через парк. Поодинокі, дивом уцілілі ліхтарі місцями освітлювали центральну алею. В голові, завантажена за вечір інфо...
Дописати коментар
Докладніше