Перейти до основного вмісту

Трамп



Зателефонував приятель. Хвилюється - мати не відповідає на дзвінки. Їй уже за 80, забирає її до себе в Київ, та бабуся відмовляється. А мені тут не далеко – хвилин 10.
Заходжу, сидить баба на дивані, навколо розкидані старі фото, пожовклі вирізки з газет…
- Що це ви робите, тьотю!
- Шукаю хвотограхвію.
- Яку?
- Да ти понімаєш, по тєлєвізору останнє времня показують дядька. А я дивлюсь - морда мені його знакома. Я то не дочуваю, шо то за дядько, пока дойду до тєлєвізора, пока добавлю громкость, а його вже й нема. Ага, а я оце спомнила, шо хвотогрхвія його у мене була…
- Дзвонив Толік, хвилюється, як ви?
- Да все нормально, увечері позвоню. О! Нашла!
Покрутила старе фото, оглянувши його і в окулярах і без, протягнула мені:
- Бач, точно. Це Вася. Точно такого і по тєлєвізору показують! Та тільки Вася ж давно вже помер, царство йому небесне. А по тєлєвізору точно його родича показують. Видно великий начальник.
Поглянувши на фото, я відразу зрозумів, про кого мова. Але ж який зв'язок?
- Хто ж цей Вася, тьотю?
- Вася залицявся до моєї баби Явдохи, а як по якому, то хвамілія Васіна Страмник. Це пошло од його діда. Дід був нормальний, тільки як вип’є, бігає по селу і дівчатам, спаси Господи, свою цюцюрку показує. Його і прозвали Страмником. І дітей його тоже називали Страмниками. А їх було, слава Богу, штук восім чи дев’ять. Звали їх так люди по-уличному, а коли почали записувать хвамілії у церкві, Васін батько заколов кабана та й поніс стегно дяку, шоб помінять хвамілію. Ну, дяк йому й каже, шо за стегно може помінять тільки одну букву, ну ото й записав його Трамник, без С на початку. А всі остальниї так Страмниками і остались.
Ага, дак ото ж Вася Трамник залицявся до моєї баби Явдохи, а баба Явдоха йому отказала, і Вася собрав манатки та й поїхав у Америку. Там уже його записали як Трам, Вася Трам. Устроївся, казали, харашо, розбагатів, і оце прислав бабі моїй хвотограхвію.
- Он, дивись, знов цей дядько. – показала пальцем у телевізор, - копія Васі!
- Тьотю, так то ж Трамп! Президент США.
- Дак знаєш, шо я тобі скажу, оцей Трам шо в тєлєвізорі – Васін онук! Все ж сходиться! І на Васю – як дві каплі.
Може й правда, думав я зворотнім шляхом, предки нинішнього президента США з наших країв? Чого тільки в світі не буває.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав