Ключ

(міні роман)

Пролог

Писати роман - непроста штука. В основному тому, що це займе дуже багато часу. Зрештою – сюжет, герої, інтриги – проблем нема, а щодо часу… Шкода його витрачати, знаючи, що роман, в даному випадку, прочитає лише його автор. Тому, напишу міні роман, в якому, крім розміру, решта - як у звичайному романі. Отже, поїхали.

Глава перша, вона ж і остання.

Купили ми хатину в селі. Хоч і стареньку, але в досить пристойному стані. З кінця весни почали навідуватись майже кожен вихідний. А теща, хоч і «гарадская», просиділа на дачі безвиїзно з травня по жовтень.

З настанням осені постало питання, як зберегти дачу на зиму від крадіїв? З вікнами вирішилось доволі просто – на них були ставні, шпуги яких кріпились з середини. З дверима виглядало трохи гірше, вони замикались на примітивний засув з зубцями, який рухався за допомогою так званого ключа – залізяки ледь не півметра довжиною з кільцем на одному кінці і плоскою пластиною на заклепці на іншому.

Вважаючи такий пристрій не дуже надійним, забили ми у лутку та двері по петлі, і почепили «амбарний» замок, вагою з кілограм, та механізмом з супер-пупер секретом.

Тієї осені ми й не підозрювали, що бачимо цей замок востаннє. Та злодії в хату не влізли – двері тримались на старому примітивному засуві.

Непомітно промайнуло чергове літо, і наприкінці його знову настав час подумати про надійний захист дверей. Цього разу ми придбали накладний замок «не китайського» виробництва з броньованою втулкою і нереально низькою ймовірністю підбору ключа. Встановивши це диво техніки, ми спокійно відправились зимувати в місто.

При поверненні весною, нас чекала невтішна картина. Броньована втулка валялась на крильці, а модерний замок був відімкнутий. Двері, як і минулого року, тримав старий засув.

В романах, зазвичай, на обходиться без сюжетної лінії, пов'язаної з коханням. От і в нашому романі така лінія з'являється. Тієї весни ми дуже полюбили старий, на перший погляд, не дуже надійний засув на дверях з його півметровим ключем.

Що саме цікаве, обидві зими, коли злодії намагалися вдертися до хати, цей незграбний ключ лежав над дверима, на поличці перед віконцем. Протягни руку, і дістанеш.

Епілог

Говорять: «журавлі летять ключем». Сучасна молодь зовсім не розуміє, про якого саме ключа йдеться. А ось, про такого, про героя нашого роману.